Без болю не згадати страші муки і переживання українського народу в 1932-1933 роках. Ще довго-довго, з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, які залишили життя земне у пекельних муках.

         Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Адже й нині живе у пам’яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз’ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю…

         21 листопада у Комунальному закладі «Мануйлівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» була проведена акція «Запали свічку!», присвячена жертвам голодомору 1932-1933 років. Учні 7 класу: Кузьменко Сніжана, Мірчев Вадим, Мітєва Анастасія, Болжеларська Тетяна, Дімітров Андрій у своєму виступі старались донести до душ і сердець присутніх у залі ті страшні сторінки історії українського народу, які випали на його долю в 1932-1933 роках. Свій виступ діти закінчити такими словами: «У запізнілій жалобі схилимо голови в каятті перед світлою пам’яттю тих, хто загинув.  Нехай кожен  з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. І світло цієї свічки хай буде нашою даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті».

Учитель історії та правознавства КЗ «Мануйлівська ЗОШ І-ІІІ ст.»                  Косінько Н.Л